Підсумок плачевний, когнітивне ураження кори головного мозку і почався незворотний процес руйнування, який ми могли лише призупинити, і ми це робили завдяки лікарям і виконанню всіх приписів.
Коли настав момент неможливості зробити все самим, не буду перераховувати моральний і фізичний тягар, знову-таки, хто знає, той зрозуміє, я почала шукати приватний пансіонат, в якому і догляд, і харчування, і обстановка мають у своєму розпорядженні, щоб довірити свою рідну людину. У нашому місті є багато варіантів, і один із них я обрала сама влітку минулого року.
Хочу на цьому акцентувати увагу, що Довірити, перекласти частину своїх зусиль на людей, які вміють це робити — не означає зрадити, віддати.
У нашому суспільстві немає однозначної думки, завжди є ті, хто засудить (і правду сказати і в моєму колі знайомих є такі), але це не повинно заважати Вам прийняти правильне рішення.
Це Ваше життя, в якому є ще діти, робота, подружжя, головне зробити правильний вибір. Ви не здаєте, не зраджуєте, а Ви довіряєте!
З липня минулого року я скористалася послугами одного із таких пансіонатів. Хочу сказати їм дякую!
Це дійсно допомога, без цього я не впоралася б: сім'я, маленькі діти, чоловік, робота, і багато факторів про які я готова розповісти Вам при зустрічі.
Скажу одне, коли мама пішла, я відчула в собі силу та бажання розділити весь досвід та допомогти своїми напрацюваннями тим, кому це дійсно потрібно. У моїй команді медсестри, санітари, лікарі, масажисти, які допомагали мені з мамою на цьому нелегкому шляху, і я їм довіряю.
Я відкрила пансіонат в пам'ять про свою маму.
Надія, тобі присвячується.